кістка

-и, ж.

1) Окрема складова частина кістяка хребетних тварин і людини.

••

Ґратча́ста кі́стка — кістка, яка частково входить в основу мозкового черепа.

Кі́стка грудно́ї клі́тки — кісткова основа верхньої частини тулуба.

Клиноподі́бна кі́стка — кістка, розміщена посередині основи черепа.

Піднебі́нна кі́стка — кістка, яка бере участь в утворенні порожнини носа, порожнини рота, очної ямки і крилопіднебінної ямки.

Промене́ва кі́стка — довга трубчаста кістка, розміщена на латеральному боці передпліччя.

Тру́бчасті кістки́ — кістки, що складаються із компактної і губчастої речовини.

До [са́мих] кісто́к промока́ти (промерза́ти, пройма́ти і т. ін.) — дуже сильно, наскрізь промокати, промерзати, мерзнути.

2) тільки мн. Останки, тіло померлого; прах.

••

На (по) чиїх кістка́х — ціною великих жертв.

3) збірн. Ікла, бивні деяких тварин (слона, моржа), що їх використовують для різних виробів.

4) рідко. Те саме, що кісточка 6).